Найперше — музика у слові!
Бери ж із розмірів такий,
Що плине, млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови.
Не клопочись добором слів,
Які б в рядку без вад бриніли,
Бо наймиліший спів — сп'янілий:
Він невиразне й точне сплів,
В нім — любий погляд з-під вуалю,
В нім — золоте тремтіння дня
Й зірок осіння метушня
На небі, скутому печаллю.
Люби відтінок і півтон,
Не барву — барви нам ворожі:
Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон.
Винищуй дотепи гризькі ті,
Той ум жорстокий, ниций сміх,
Часник із кухонь тих брудних — Від нього плач в очах блакиті.
Хребет риториці скрути
Та ще як слід приборкай рими:
Коли не стежити за ними,
Далеко можуть завести.
Хто риму вигадав зрадливу?
Дикун чи то глухий хлопчак
Скував за шаг цей скарб, що так
Під терпугом бряжчить фальшиво?
Так музики ж всякчас і знов!
Щоб вірш твій завше був крилатий,
Щоб душу поривав — шукати
Нову блакить, нову любов,
Щоб мчав, де далеч непохмура,
Де чари діє вітерець,
Де пахне м'ята і чебрець…
А решта все — література.
У грецькому альфабеті ота спірна літера ? називається тета, а в церковнослов'янській (кириличній) азбуці, вона ж є фітою. Тому «православниє» кажуть: Афіни, ефір але чомусь математика, а західники-латинники: Атени, етер, математика…
Неможливо з Вами, Надіє, не погодитись. Але йдеться мені й про те, що апологети творення «політичної нації» заповзято намагаються замінити етнонім українці на катойконім українці. Звучит однаково, а суть різна.
Протягом століть побутування, українська мова «відшліфовулася» в усному мовленні, стиралися гострі кути, чужинські вкраплення пристосовувалися до правила повноголосся та інших — притаманних українській.
Утворення прикметника від прикметника?.. А стосовно «америкський», то тут задіюється правило палаталізації (пом'якшення)і має звучати, як америцький. До речі, в польській мові цього правила дотримуються.
Окрім інформації про те, хто тебе оцінює, хотілося б іще знати статистику відвідуваності персонального блогу (зареєстрованими користувачами та гостями сайту).
Зазначені Вами назви областей не є похідними від назв обласних центрів. А в даному випадку йдеться про елементарне дотримання правил утворення прикметників від власних назв. Комусь подобається, коли перекручують його прізвище? Недотримання мовних правил можливе на розмовному рівні. Скажімо, феномен «Одеського говору» — додає містові оригінальності. Але в офіційно-діловому мовленні і в топоніміці — це недопустимо.
Тепер і в мене з'явилась можливість «комусь» подякувати :-)
Що ж пане чи пані, а, може, панянко, «мінус», Ви так переконливо довели хибність моїх суджень, що в мене бракує аргументів Вам заперечити ?
Поетичне мистецтво
Найперше — музика у слові!
Бери ж із розмірів такий,
Що плине, млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови.
Не клопочись добором слів,
Які б в рядку без вад бриніли,
Бо наймиліший спів — сп'янілий:
Він невиразне й точне сплів,
В нім — любий погляд з-під вуалю,
В нім — золоте тремтіння дня
Й зірок осіння метушня
На небі, скутому печаллю.
Люби відтінок і півтон,
Не барву — барви нам ворожі:
Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон.
Винищуй дотепи гризькі ті,
Той ум жорстокий, ниций сміх,
Часник із кухонь тих брудних — Від нього плач в очах блакиті.
Хребет риториці скрути
Та ще як слід приборкай рими:
Коли не стежити за ними,
Далеко можуть завести.
Хто риму вигадав зрадливу?
Дикун чи то глухий хлопчак
Скував за шаг цей скарб, що так
Під терпугом бряжчить фальшиво?
Так музики ж всякчас і знов!
Щоб вірш твій завше був крилатий,
Щоб душу поривав — шукати
Нову блакить, нову любов,
Щоб мчав, де далеч непохмура,
Де чари діє вітерець,
Де пахне м'ята і чебрець…
А решта все — література.
Що ж пане чи пані, а, може, панянко, «мінус», Ви так переконливо довели хибність моїх суджень, що в мене бракує аргументів Вам заперечити ?