Італійське коріння Шевченка


«Нас сорок шість мільйонів, ми – українці!». Такий слоган щодня, через певні проміжки часу, «вдовбують» з радіоприймачів у свідомість суспільства. Для чого? Для того, щоб український обиватель звикав до думки, що українці — це не ті, котрі є ними за походженням, де б вони не мешкали, а тільки громадяни України. Що національність у державі визначається не за етнічним, а за територіальним принципом. А мільйони українців діаспори — це не українці, а канадійці, аргентинці, австралійці, росіяни, поляки і т. д. українського походження. Скоро вигадають ще одну національність — «заробітчани»: для тих, хто у пошуках заробітку виїхав до іспаній, португалій, грецій, італій тощо. І позбавлять їх громадянства, якщо ті більше п’яти років не з’являтимуться в Україні. Не віриться? Дарма. Адже вигадали національність для «рускоязичних», національні права яких обіцяє оберігати ціла плеяда «захисників національних прав рускоязичних».
Хто ж, за такого трактування є українцем? Поки що українська етнічна частка вагомо переважає. Але привілейованих представників нацменшин така ситуація не влаштовує. А в їхніх руках знаходиться вся повнота влади у державі і переважна більшість фінансових ресурсів. І тому в цій країні для українців створюються «сприятливі» умови для виїзду за кордон на заробітки. Звідки більшість із них назад вже не повертається. Про це також добре дбають творці «політичної нації». Тим часом Україна активно заселяється новими «українцями». За матеріалами офіційного сайту Президента України, у 2005 році Указами Президента України Віктора Ющенка громадянство надано 7066 іноземцям. З них за етнічними ознаками 2580 росіян, 1013 вірмен, 484 азербайджанця, 406 молдаван, 215 білорусів. А українців? Навіщо? Відтепер українцями будуть ті, котрі отримали і ще отримають статус громадянина України...
За п’ять років — з 1993 до 1997 — громадянство України отримало лише 4630 осіб. Це в середньому по 926 осіб на рік. А тут за один рік аж у сім разів більше. Якщо темпи виселення одних і заселення інших так зростатимуть, то через десяток-другий років цілком можлива ситуація, коли яке-небудь темно- чи жовтошкіре дитя запитає вчителя в українській школі:
— Шановний Мустафо-огли, скажіть, а чому у класика української літератури Тараса Шевченка таке нехарактерне для нас, українців, прізвище — із закінченням «-ко»?
— Мабуть, тому, дорогий мій Цю-дзи, – відповість учитель, – що він був з походження італійцем, як знаменитий, в минулому, форвард «Мілана» Андрій Шевченко. Он йому й пам’ятника у Римі поставили.*
P. S.
Довелося якось, на запрошення Земельного уряду Баварії, побувати в німецьких школах. Стандартна картина: з кільканадцяти учнів класу, 4-5 зі світлою шкірою, решта — жовтуваті, смагляві та дуже смагляві — німці.

* У Римі, навпроти Українського католицького університету, стоїть пам’ятник Т. Шевченкові, де він зображений патрицієм часів Римської імперії.

11 коментарів

Роман Жахів
Їх позбавляють майбутнього, а вони сперечаються: «легалізувати проституцію чи залишити все так, як є» :-)
Галина Дичковська
Проституція — один із механізмів позбавлення майбутнього.
Тому сперечаються вони дуже правильно.
Роман Жахів
Дуже правильно. Але намагання усунути наслідки, не позбавившись причини їх виникнення, то суєтність.
Галина Дичковська
Про наслідки і причини погоджуюсь, водночас Це — не тільки наслідок. Це інструмент. Розкриття черева троянського коня інколи може врятувати Трою.
Галина Дичковська
До речі, стосовно Баварії. Політика «осмуглявлення» німців була закладена США ще відразу після 2 світової війни. Щоб німцям уже ніколи не впала ідея расової вищості, від 1945 року в американські війська, що стояли в Західній Німеччині почали перевжно набирати негрів (чи то пак афроамериканців). В силу того, що чоловіків знищила війна і їх було обмаль, після 45 року в Німеччині народилося дууууже смагляве покоління.
Надія Григоренко
«Відтепер українцями будуть ті, котрі отримали і ще отримають статус громадянина України...»
Мені здається, ви трохи плутаєте поняття громадянства і національності. Українська діаспора за громадянством може бути дуже різноманітна, а ось за національністю і походженням (що, до речі, не можна змінити, на відміну від громадянства) — українці.
Ті, хто отримали статус громадян України ще не є українцями. Бо бути українцем — це дещо більше, ніж просто запис у документі.
Роман Жахів
Неможливо з Вами, Надіє, не погодитись. Але йдеться мені й про те, що апологети творення «політичної нації» заповзято намагаються замінити етнонім українці на катойконім українці. Звучит однаково, а суть різна.
Надія Григоренко
Різна. Але в них нічого не вийде — такі зміни суспільного мислення потребують тривалого часу, як мінімум час 1 покоління. Мені так здається.
Хоча їм простіше просто почекати поки ми всі, вибачайте на слові, не попередихаємо… А все до того йде…
Роман Жахів
Надія Григоренко
Лаконічно.
Давайте подумаємо, що можу зробити особисто я? Народит 5-х дітей і тим самим покращити статистику хоча б на своїй вулиці?.. А потім у відповідному руслі виховувати своїх дітей.
В принципі, це ефективна стратегія, але вона довгострокова і передбачає, що разом зі мною так будуть діяти ще добрих 30 млн. українців.
Які є ефективні способи впливу на громадську думку? Це потрбіно, адже за даних умов, коли кожеш вважає, що його хата скраю і не втручається в процес, ми просто зникнемо.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте