Для Чернівців, як на мене, - це неабияка подія. Не часто (поза відвідинами знаних ґалерей) можна власними очима поринути в світ малярства найвищого ґатунку зі світовим значенням і славою. Не розважатиму (кожен відчує сам) про потаємні глибини загадкової Душі українства, оявлені в роботах Мисткині, е...
Читати далі →

Я йшов… Все ліс, і ліс, і ліс… Заліз по груди у багнюку. Благав, молив: “Подайте руку”, Та ліс неначе в землю вріс.
Куди не глянь – кругом стовпи. А на стовпах сторукі шіви, А тіло обхопила діва, І кігті жалять мов серпи.
І тулиться г...
Читати далі →

Шляхетна людина ніколи не дозволить собі таких речей, які чинять деякі користувачі блогосфери.
Якщо хтось не погоджується із написаним в пості то можна ж подискутувати, арґументувати свою незгоду з позицією автора або просто іґнорувати допис. Так, на моє переконання, чинять порядні, виховані лю...
Читати далі →

Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти зброї…
Вперед! Бо нам ні на що надіятися і нічого озиратися назад!.. Микола Міхновський
У тому, що ми, українці, ще й досі існуємо - як фізично, так і в площині націо...
Читати далі →

І в слав’янофіли
Так і претесь … І всі мови,
Слав’янського люду –
всі знаєте. А своєї
Дастьбі… Т. Шевченко
У К. Чуковського є чудовий вірш для дітей «Плутанина». http://www.stihi-rus.ru/1/chukovskiy/19.htm Багато ...
Читати далі →

МІСТАГОГІЯ   Ти чарівна, леле, чарівна, Мов царівна чи королівна…
Я знімаю з тебе пальто, черевички, спідницю, жакетку, блузку, панчіх решето, трусики, станик, корсетку, фарбу з обличчя й очей; ланцюжки, сережки, браслети… Лиш позбувся сторонніх речей, придивився...
Читати далі →

Поки Мара сподівалася виманити святиню, уявний простір “всередині каменю” видавався райським садом. Які тільки милі окові дива не оточували Лана у ньому. Та тільки облудниця втратила можливість, і щонайменшу надію оволодіти келихом, все раптом докорінно змінилося. Тепер він не мав ні ...
Читати далі →

Низенькі приземлені люди під цим морем ходили вільно, але, видно було, що вони страх як налякані. Острах перед ймовірністю того, що воно відліпиться від стелі і заллє їх або захопить загребущою хвилею, міг би запросто прочитати на воскових обличчях навіть неписьменний. А високі зростом – за...
Читати далі →

Відверто кажучи, чекав ширшого обговорення своєї статті "Свободу здобувають. А не обирають голосуванням". Бо, як на мене, настав час здобуття. Є реальна можливість "заходиться вже будить хиренну волю" - підтримавши підприємців усім українським загалом. У боротьбі ж народжуються Провідники, а не обир...
Читати далі →

           
                                      ...
Читати далі →