Пов'язані спільною відповіддю на питання. Коли беркутівець, можливо, задається питанням чи справедливо він чинить щодо Олєйнікова, то «а какая разница» очищує його сумління.
Я не читал этих пасквилей, и никто из моих знакомых их не читал (что, между прочим, доказывает, что они нисколько не злы, а только плоски и глупы), но уверен, что пасквиль на императрицу должен быть возмутительно гадок по причине, о которой я уже говорил.
— Белинский В. Г. Полное собрание сочинений в 13-ти тт. — Т.12: Письма 1841-1848. — М., 1956. — Стр. 441
Твори Шевченка не є мертвими! як би того багатьом не хотілося. Лише тіло тлінне. А якщо у вас «найкраще виходить плакатись у жилетку» — то не розписуйтесь за всіх українців.
Миф о меде поэзии рассказан в «Младшей Эдде» Снорри Стурлусона. Два племени богов, асы и ваны, в знак заключения мира сотворили человека по имени Квасир. Квасир был так мудр, что не было вопроса, на который он не мог бы ответить. Он странствовал по миру и учил людей мудрости. Однажды два злобных карлика заманили Квасира к себе и убили его. Его кровью они наполнили три чаши, смешали её с медом, и получившееся питье каждого, кто бы не отведал его, делало скальдом или учёным. Многие погибли, пока мед поэзии переходил из рук в руки. Наконец, он был спрятан в скалах великаном Суттунгом, и сторожить его была приставлена его дочь по имени Гуннлёд. Один задумал получить мёд. Он просверлил дыру в скале, обернулся змеей и прополз в пещеру, где сидела Гуннлёд. Она позволила ему выпить три глотка мёда, и Один осушил все три чаши. Он вылез обратно и полетел обратно к асам в обличии орла. Там он выплюнул мёд в большую чашу, и с тех пор скальдов зовут «отведавшими мёда поэзии». Но мёда было слишком много, и часть его вылетела у орла из-под хвоста. И говорят, что этот мёд достался плохим скальдам. (З Вікіпедії)
Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, самого Люципера внук. Який ти в дідька лицар, коли не вмієш голою сракою їжака забити?! Не годен ти синів християнських під собою мати! Вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, подільський кат, московський злодій, самого гаспида байстрюк, бо дідько втисся твоїй матері, усього світу й підсвіту блазень, а в нашого Бога найостанніший дурень. Тебе самого і твого війська ми не боїмось – землею і водою будемо битися з тобою, нехристе проклятий! Так тобі козаки відповідають. Числа не знаємо, бо календаря не маємо, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, як і в вас – поцілуй у голу сраку кожного з нас…
— Белинский В. Г. Полное собрание сочинений в 13-ти тт. — Т.12: Письма 1841-1848. — М., 1956. — Стр. 441
Політь бур'ян.»
Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, самого Люципера внук. Який ти в дідька лицар, коли не вмієш голою сракою їжака забити?! Не годен ти синів християнських під собою мати! Вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, подільський кат, московський злодій, самого гаспида байстрюк, бо дідько втисся твоїй матері, усього світу й підсвіту блазень, а в нашого Бога найостанніший дурень. Тебе самого і твого війська ми не боїмось – землею і водою будемо битися з тобою, нехристе проклятий! Так тобі козаки відповідають. Числа не знаємо, бо календаря не маємо, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, як і в вас – поцілуй у голу сраку кожного з нас…