Сили темряви і Сили Світла – Москва і Київ

                                                                             Геть від Москви!
                                                                             (Микола Хвильовий)

Я не є адептом окультизму. Але й поверхове знайомство з езотерикою дає мені змогу побіжно проаналізувати деякі речі, котрі і так не є потаємними, а лежать просто на поверхні пізнання. І не потрібно «третього ока» чи магічного кристалу, щоб це побачити.
«Де твій скарб, там буде і серце твоє» (МТ. 6:21)
Київ. Місце хрещення Русі. Його осердя зусібіч оточене святинями: Софія Київська,  Андріївська церква, Михайлівський Золотоверхий, Печерська Лавра… Тут є місце Сили, що породжує духовну енергетику. Енергію Життя. Тут є джерело Світла. В обрамленні древніх храмів зосереджене духовне, культурне, політичне й ділове життя столиці, а відтак країни.
Йдемо далі.
Багатьом відомо, що самісіньке серце столиці Російської Федерації Москви, знаходиться на місці, котре добряче просякнуте кров'ю і горем людським. Від давніх часів, сьогоднішня «Красна площа», була лобним місцем. Майданом страт. Згадаємо хоча б картину Сурікова «Ранок стрілецької страти», котра відтворює справжні трагічні події 1698 року. Або уявімо собі понівечений скривавлений труп Лжедмітрія, який валявся там довший час для загального огляду. Лік тих, хто був насильницьки позбавлений життя на цьому місці, не на десятки і не сотні душ. А в країні процвітаючого атеїзму, її перетворили на справжнє, щоправда елітне, кладовище. Причому поховання відбувалися не за християнським обрядом. А одного так взагалі не закопали. Хто відає про упирів (заложних мертвяків), той зрозуміє. Валаський князь, жертвами котрого були декілька сотень підданих, незаслужено зажив слави найкривавішого лиходія в світі. Ой як далеко йому до справжніх монстрів, дух яких витає над Кремлем.
Центр будь-якої столиці, безперечно, є «місцем сили». То якої в цьому випадку?
Чи не тому (а які можуть виникати сумніви) історія московської держави така кривава, агресивна і шовіністична? Послухати лише їхнього задорного речника (улюбленця російських мас): «… кавказці — «тварі», японці, китайози — «обєзьяни», українці — пришелепкуваті, прибалти — «тормоза», американці, чукчі, інші інородці — тупі дебіли… одні ми русскіє мілєє всєх і краше». «Всєх мочіть в сортірє!» Хтось скаже: «Був ще Петербург». Погоджусь, був «Культурная століца». Але і він стоїть на, не відспіваних, кістках тисяч його будівничих, безжально втоптаних Петром в болото.
Тож який Егрегор (ментальний конденсат) керує долею великої країни із цього могильника?  Задумайтесь!
То Київ чи Москва?




Р. S.
Ceterum autem censeo, Carthaginem esse delendam!