За соборність душ!


Усі біди українців від браку націоналізму

серед широкого їх загалу.
(Дмитро Донцов)
 
Волю до самостійного державницького життя за своїми національними законами, українці засвідчували неодноразово протягом своєї історії.
Зокрема, в двадцятому столітті 22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР)в одну державу (Акт Злуки українських земель).
На жаль, через ігнорування українських національних інтересів тодішніми урядовцями заради примарних інтернаціональних та демо-соціал-ліберальних, українська державність була втоплена у крові. 29 січня 1918 року на її захист уряд УНР спромігся виставити лише один студентський курінь. Українським юнакам не вдалося зупинити московську орду під станцією Крути і вберегти молоду державу від подальшого знищення. Але вдалося, ціною власного життя, захистити українську гідність.
З урахуванням помилок минулого, українські організації на Першому Конґресі українських націоналістів, що проходив 28 січня – 3 лютого 1929 року, об’єдналися в єдину потужну силу Організацію Українських Націоналістів (ОУН). І під керівництвом єдиного Проводу повели боротьбу за відновлення власної державності. За Українську Соборну Самостійну Державу (УССД). Державу української нації на українських етнічних територіях зі своїм українським ладом у ній.
Наслідком цієї боротьби став можливим вихід України зі складу російської імперії (на той час СРСР) в 1991 році. Але самого відокремлення недостатньо для забезпечення всіх прав і потреб української нації. Бо, тільки національна держава здатна забезпечити українцям умови для повноцінного буття.
Безправне і злиденне існування українців на своїй землі, має єдину причину. Це відсутність власної національної держави. Держави, в якій засади і практика зовнішньої та внутрішньої політики підпорядковувалися би інтересам української нації. Державний устрій ґрунтувався на тисячолітній українській традиції державотворення та урядування, відповідав українським звичаям і орієнтувався на українські духовні, етичні та естетичні вартості.
Натомість, нинішня держава Україна, котра обмежується лише зовнішніми українськими атрибутами: назвою, славнем, прапором, малим гербом, грошовими знаками, за суттю є антиукраїнським псевдодержавним утворенням. Воно керується чужими українському духові законами і правилами державного порядкування. Адміністративний апарат у ньому підпорядковується не українському народові, а капіталу зосередженому в руках жменьки чужинців. Відтак діє тільки в його інтересах. А тому не забезпечує українцям будь-якої можливості бути господарями своєї долі на власних етнічних просторах. Навпаки гальмує процес українського національного відродження, державного і політичного самоутвердження, сприяє духовному і фізичному нищенню та закабаленню українців.
Досвід ОУН є на сьогодні найкращим прикладом того, яким чином можна об’єднати розпорошені українські сили в боротьбі за українську державу. Щоб самостійність із декларативної перетворилася на практичну, щоб соборність стала не тільки територіальною, але й духовною, щоб українці стали повноправними господарями своєї долі і щоб трагедія Крут не повторилася в нашому сьогоденні і майбутті.
 
ЗА УКРАЇНСЬКУ СОБОРНУ САМОСТІЙНУ ДЕРЖАВУ!
 

2 коментарі

Роман Жахів
Сотий (ювілейний) пост! :-)
Ігор Гамаль
О! Мої вітання! :)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте