Лист

Ваша, леле, привітність мінлива.
Наче година в Карпатах.
То усмішка сяє ясна,
то, як стій, несподівано злива.
Утім...
Людині до всього властиво звикати.
Бо ж мусить і падати сніг,
і танути.
І зело має цвисти,
і родити,
аби по Вирію було куди повертати.
І час свій є, і птахам одлітати,
і листю.