Тугодум

Давно підозрював, що я трохи туповатий. Все не хотілося собі в цьому зізнаватися.
Ну, може, не так категорично, скажімо, не тупий, а тугодум, радше. Доходить до мене, іноді, як до жирафи.
Раніше, коли помічав різноманітні оголошення на кшталт: «Просьба — не сорить» і т. ін., то сильно обурювався. Чому в Україні оголошення пишуть російською? І тільки тепер здогадався: мова месиджу залежить від мовної приналежності адресата. Це ж так просто.
Виявляється, даремно я ремствував.