Монумент мультикультурності

Давно минули страшні тоталітарні часи, коли такий вид архітектури як пам'ятники — творився в умовах тематичної обмеженості. Уяві митця, хоч і було куди розгулятися (в межах власних фантазій), але про втілення своїх мрій в скульптурні шедеври на площах і вулицях міст, містечок, селищ і сіл, годі було й сподіватися.
У наш час, стосовно цього питання, якщо й не повна вседозволеність, то, принаймні, набагато ширше поле для самореалізації мистця.
От і зарясніли на українських просторах різноманітні цікавинки, як от: пам'ятник посмішці у Львові, апельсину в Одесі, у комсомольську — бабці, котра продає соняшникове насіння, в Бердянську — сантехнікові, в Черкасах — вареникові, галушкам в Полтаві, в Ніжині — огіркові і т. п.






А от мій знайомий чернівецький скульптор, досить довгий час виношував ідею створити пам'ятник мультикультурності Буковинського краю. Відомо ж бо, що в Чернівецькій області, за офіційними даними, проживають представники близько 80 національностей і народностей.
Нещодавно він закінчив роботу над макетом свого монументу. Ця праця забрала чимало часу, а саме десять років життя.
Ідея полягала в тому, щоб створити групову скульптурну композицію з вісімдесяти елементів  — по одному представникові кожної національності в народному вбранні. Але не просто так, а в розмірах прямопропорційних до кількісного складу від усього населення у відсотках.
Так найвищим елементом скульптури є українець. Українців на Буковині, за Всеукраїнським переписом населення — 75%. Далі йдуть румуни — 12,5%, молдавани — 7,3%, росіяни — 4,1%, поляки — 0,4%, білоруси і євреї по 0,2% та інші.
Особливістю монумента є те, що, в разі реалізації проєкта, найбільший компонент доведеться розглядати в далекогляд (бінокль), а найменші — за допомогою лупи.
Залишилося вибрати місце, дозвільні документи і знайти спонсора.