Гаррі Поттер у Чернівцях

Згідно з Указами попередніх президентів України, символи тоталітаризму в країні повинні бути цілковито знищені. Зокрема, це стосується й назв площ, бульварів, вулиць тощо.
У декількох західних реґіонах, із цим завданням давно й успішно впорались. А от на Буковині чомусь зволікають.
Скажімо, в Чернівцях. Невідомі патріоти, неодноразово замінюючи таблички, «перейменовували» вул. Червоноармійську на С. Бандери але комунальники швидко відновлювали status quo ante bellum. Громадська опінія теж не дала вагомих результатів.
Керівництво міста так і не наважилося остаточно розірвати зі своїм комуно-комсомольським минулим й відмовитись від кумирів свого дитинства. Навіть, претендуючи на "Європейськість міста", не зважило на те, що Парламентська Асамблея Ради Європи засудила більшовизм, прирівнявши його до нацизму.
Виходячи зі складної ситуації, один із депутатів Чернівецької міської ради діючого скликання, вирішив виправити ситуацію і підготував незвичний проект ухвали.
«Якщо депутати не можуть перебороти в собі злісне небажання вшановувати українських героїв, то, в якості альтернативи, нехай перейменують вулиці на честь героїв літературних, — зазначив нардеп.
Ось декілька прикладів із проекту: „Зважаючи на шалену популярність англійської письменниці Джоан Ролінґ — перейменувати вул. Моріса Тореза на Гаррі Поттера...“ Іменем героя ще однієї письменниці Астрід Ліндґрен Карлсона — назвати теперішню вулицю Карла Лібкнехта, а вул. 26-ти бакінських комісарів, перейменувати в Білосніжки та сімох гномів з казки братів Грім. Чапаєва — на вул. Фродо Беґґінза — Дж. Р. Р. Толкіна і т. д.»
На наше запитання «Чи передбачаються в проекті персонажі українських авторів?», — проектант відповів, що "із цим виникли певні труднощі: по-перше, ті, що приймають рішення, цураються всього українського. Їм миліше щось космополітичне. Яскравий приклад — назва дитячого табору «Ойкос»; по друге, казус, котрий стався із іменем героя «Лісової пісні» Лесі Українки Лукашем, відбив у мене бажання продовжувати пошуки. Адже нам відомий ще один Лукаш — підпоручник із «Бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека, той, котрий цурався свого чеського походження. Такий збіг, міг би викликати непорозуміння. Як от, наприклад, із бульваром Героїв Сталінграду — невтямки, про яких героїв йдеться: для одних — герої — це бійці Красной арміі, а для інших — вояки Вермахту. Двозначності, на моє переконання, краще уникати, — підсумував розмову народний обранець".