Nox irae

Зимно…
Далеко за північ.
Десь на краю байдужого міста
Дівчина у благенькім пальті
З гостей, напевне, йдучи,
Мов долю, таксі виглядає.
Для неї в цю мить крижану
Таксі що священний Ґрааль.
Хвилина бреде за хвилиною,
Життя проминає,
А дівчина все стоїть,
Все чекає.
Цокотять копійки у кишені,
Зуби у роті.
Холєра! Хтось дзвонить у двері.
Тетянко, піди відчини, Тетянко! Холєра.
Доведеться самому…
Пізніше допишу…
Отже:
Наймилішою піснею їй
Зараз здалося б
Цокотіння лічильника
У теплім напівтемнім салоні,
У вільготному лоні таксі.
Цікаво, чого ж це Сергій зачастив?
За останніх два дні
Вже вчетверте заходить.
Сидять там на кухні з Тетянкою,
Перешіптуються,
Ніби приятельки давні.
Так приємно поніжитись,
Подрімати в теплі.
Залишити за стінами вікон:
Місто, холоднечу й байдужість
Під жахливі мелодії віхол.
Тетянко, принеси мені кави!
Міцної пахучої кави з вершками.
І вимкни будь-ласка опалення,
Бо занадто спекотно в кімнаті.
Холєра, вічно напалить,
Що нічим дихнути.
Чорний морок нічний
Розчинявся помалу
У світанкових вершках.
Монотонно поскрипував цукор заметів
За містом.
Чорна пляма лише на білому тлі
… не зникала.
Тетянко, де ж моя кава?
От клятий Сергій.
Чого йому все ж таки треба?
Не втямлю. Тетяно!
… мати, проводжаючи доньку єдину свою
До міста, де замість антен на будинках –
Хрести над дахами.
Замовила чорний розкішний
Лімузин-катафалок –
Подарунок останній
Доньці коханій – від мами.
За кермом лімузина
Вродливий чорнявий юнак,
Що з дитинства закоханий був
У померлу повчора дівчину.
За роботу свою він нічого не взяв,
Хоч складав копійчину,
Підробляючи ще й на таксі вечорами.
Де ж та кава? Холєра.
Піду подивлюсь.
Дивно, нема ні Сергія, ні Тані…
…на кухні, у спальній, у ванній… Немає.
Так ось чому він приходив!.. Холєра.