Вдячність

«Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю»,  — навчає Григорій Сковорода. Світ є таким, що кожна наша дія чи помисел, як луна або ж бумеранг повертається до нас його реакцією. «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі!»  — звучить «Золоте правило» і Заратустри, і Конфуція.

У році, що ось-ось залишиться для нас лише спогадом, напевне, було багато негараздів про які не варто й згадувати. Кожен у новорічну ніч забажає, аби усі вони залишилися в минулому й не повторювались у прийдешньому.

Але окрім неприємностей, впевнений, неодмінно, ставалося й те, за що ми повинні бути вдячними Долі й людям, котрих Вона обрала для здійснення свого чину. Адже вдячність, не потребує від нас надзусиль і непомірних витрат, зате може стати неоціненним скарбом для того, кому ми її віддаровуємо.

Отож, аби невдячність не спіткала нас у році, котрий вже гарячково поглядає на годинника, очікуючи прибуття свого транспортного засобу, — варто, гадаю, щиро подякувати за все хороше тим подіям, котрі стали надбанням року, що чекає на своє відбуття.

Залишилося ще кілька днів для того, щоб згадати, осмислити, подякувати.

Я, наприклад, попри інші радощі, зустрів у 2010 ще й своє Кохання (як не дивно воно звучить у моєму віці). І безмежно вдячний за це Любові, котра не оминула мене своєю увагою.

Бажаю всім нам, у новому 2011 році лише того, на що ми справді заслуговуємо!