Сучасне козацтво: «низове» та «реєстрове»
Це не історичний екскурс у часи славної «Запорозької Січі». І не репортаж про сучасне українське «козацтво», незалежних одне від одного осередків якого намножилося нині декілька десятків, вегетативним шляхом, як то водиться, скажімо, в амеб*. Та куць із ними з отими шанувальниками шароварщини, дерев'яних булав, пірначів і шабельок та кришталевих чар — неодмінної атрибутики новітнього «козарлюги», котрий шляхетне «Душа — Богові, честь — нікому, життя — Україні», змінив на більш зручне «Будьмо, гей!».
Йдеться про річ цікавішу. Про семантичний кульбіт Василя Слапчука в його романі «Дикі квіти»,** а саме про неологізм Запорожець. Чому неологізм? А тому, що означуване ним явище зникло в 1775 р. Далі були Задунайці, Чорноморці, Кубанці...
За Слапчуком запорожець в його новій іпостасі — це чоловік виставлений за поріг. А простір за отим порогом, відповідно — запоріжжя.
Відштовхуючись від модерної етимології слова покликаної до життя письменником, мислимо, що будь-який чоловік, котрого дружина виставила з хати за поріг, може сміливо йменувати себе запорожцем і почуватися справжнім вільним козаком. Гуляти досхочу з ким і де заманеться, не наражаючись на небезпеку почути на свою адресу: «Знову напився, свиня. Де тебе цілу ніч дідьки носили?» або «Де зарплату подів?» тощо. Звісно, так можна й до самих низів суспільства опуститися й заслужити звання «Запорожця низового». А можна, вдосталь натішившись волею, податися назад у реєстровці (зареєструватися в шлюбі з іншою). Тамтих давніх козаків, ніхто силою в запорожці не затягував, та й на Січі очкуром до коша не прив'язував: як придибав, так і вшитися воля-вольная.
Ось так, люди добрі, слова набувають нових значень, еволюційні процеси продовжують «вдосконалювати» людську природу, а спіральний хід історії повторюється все новими й новими фарсами. Ave!
P. S.
Раджу все ж прочитати роман. Авторове слово легке і дотепне, впевнений, прийдеться до душі кожному читачеві. Якби Василь Слапчук жив у часи написання славнозвісного «Листа запорожців турецькому султану» то серед авторів літературного шедевра йому неодмінно знайшлося б чільне місце.
* Амеба (Amoeba) - рід амебоїднихеукаріотівкласуЛобозні (Lobosea), які пересуваються за рахунок тимчасових позаклітинних процесів, так званих псевдоподій. Відносяться до типу Найпростіші - Найпримітивніші. Розмножуються вегетативно - поділом надвоє. Менш ніж за годину з одного організму утворюється два, і не можна сказати, яка особина материнська, а яка дочірня. (За матеріалами Вікіпедії).
** Слапчук Василь Дикі квіти. Роман — К.: Факт, 2005. — 296 с.
0 коментарів